Школа Карате Ґодзю-рю

25/06/2026

Він написав понад 60 книг про історію України. Допомагав видавати «Кобзар» Тараса Шевченка. Все життя захищав українську мову.

Але перед смертю сказав, що зробив для України надто мало.

Сьогодні, 23 червня, день пам'яті Данила Мордовця (1830–1905) — письменника, історика і громадського діяча, чиє ім'я сьогодні знають далеко не всі українці.

А колись його книги читали тисячі людей.

Данило Мордовець народився на Дону в родині українських козаків. Його прадід був пов'язаний із гетьманом Іваном Мазепою та зберігав архів із таємними документами козацького війська.

Батька він майже не пам'ятав — той помер, коли хлопчик був немовлям. Невдовзі не стало й матері. Майбутнього письменника виховували родичі в українському середовищі, серед української мови, пісні та пам'яті про козацьке минуле.

Писати він почав дуже рано.

У 7 років складав вірші, а згодом закінчив Петербурзький університет із золотою медаллю.

Мордовець міг зробити спокійну чиновницьку кар'єру. Працював у міністерствах, був редактором газет, цензором. Але справою його життя стала історія України.

Він написав десятки історичних романів і досліджень про козаччину, гайдамаків, Івана Мазепу, Семена Палія, Петра Сагайдачного та інших діячів українського минулого.

Саме Данило Мордовець допомагав готувати до друку видання «Кобзаря» Тараса Шевченка 1860 року, профінансоване меценатом Платоном Симиренком.

Він відкрито виступав на захист української мови, театру та права дітей навчатися рідною мовою в школі.

У ті часи навіть публічний виступ українською мовою вимагав спеціального дозволу влади.

Та попри всі труднощі він не відступав.

Його життя не було безхмарним.

У 55 років на Данила Мордовця обрушилися одразу дві трагедії. Спочатку через алкогольну залежність пішов із життя його пасинок Віктор — талановитий композитор. А за кілька місяців письменник втратив і дружину Анну, з якою прожив майже 30 років.

Він залишився сам.

Та продовжував працювати.

Навіть у похилому віці, майже втративши зір і тяжко хворіючи, письменник одягав парадний мундир, прикріплював усі нагороди й ішов допомагати українцям, які зверталися до нього в Петербурзі.

23 червня 1905 року Данило Мордовець помер.

А перед смертю залишив слова, які сьогодні звучать особливо сильно:

«Стоячи на порозі таємничої вічності, мушу привселюдно зложити мою покуту в тім, що мало послужив на користь моєму рідному краєві та його мові. Але се з того, що їх доля — і моя доля».

Він залишив Україні понад 60 книг. Але до останнього дня вважав, що його борг перед нею ще не сплачений.

Мабуть, саме тому його пам'ятають і через 120 років після смерті.

06/01/2023

Вже скоро 😇

06/01/2023

Цій пані з Вінниці 93 роки. Її звати Олена Владимирець, і вона робить окопні свічки для українських бійців. Пережила Голодомор і Другу світову війну, пересувається з ходунками, але щодня сідає і робить свічки. «Сподіваюся, що вони обігріють чийогось сина чи чоловіка. Якби могла, то я б для наших солдатів і небо прихилила б», — каже пані Олена.

Вона втратила всю родину під час Голодомору, потім усе життя важко працювала в колгоспі, «заробила» там проблеми зі здоров'ям. Утім навіть зараз не може сидіти без діла. «Сьогодні донька пішла у своїх справах, а картону (для свічок) мені не лишила, то я геть знудилася. Досадую без роботи», — ділилася пані Олена в інтерв’ю «Свідомі». «Може у вас яка робота є, то пришліть мамі, вона буде робити», — жартувала її донька Ніна. «А таки буду. Аби тільки наша перемога була ближчою», — сміялася у відповідь ця літня пані.

Ну хіба нас можна перемогти з такими людьми, з такими жінками!

Джерело: Українки

04/01/2023

Сучасна піч з лежанкою 😍

28/12/2022

Жили собі люди.
Жили собі в мирі.
Хтось в свому будинку, хтось в своїй квартирі.
Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,
А хтось у селі від тих міст недалечко...
Хтось хліб випікав.
Хтось дітьми опікався.
Хтось дім будував. Одружитись збирався.
Хтось мріяв про море, про подорож літом,
А хтось для окраси висаджував квіти...
Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини
Свої виставляв кольорові картини.
Хтось думав про вічне блукаючи парком,
А хтось все крутився знаходячи шпарку.
Хтось серце старе запускав по новому,
А хтось добирався до рідного дому.
Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився.
Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.
Хтось щось купував й віддавав безкоштовно.
Хтось справи вирішував всі полюбовно.
Хтось палко кохав.
Хтось не знав ще кохання,
А хтось від невдачі приймав покарання.
Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо,
А хтось вже роки рахував за плечима.
Хтось бачив себе у маленьких онуках,
А хтось тамувався в сердечних розлуках.
Хтось мчав на авто у незвідані далі,
А хтось залюбки напирав на педалі
Стежками рідненькими рідного краю
І тішився:« Кращого в світі немає...»

І все обірвалось...
За мить. За хвилину.
Насунула чорна війна на країну.
То ворог піднявши себе величаво
Собі щось надумав, що має він право
На долі людські, на людські почуття.
На землі чужі.
На безцінне життя...

Хтось дім залишав. Переборював втому.
А хтось вже не мав ні квартири, ні дому.
Хтось хліб випікав, щоб життя не скінчилось.
Комусь народитись на світ не судилось.
Хтось тихо сидів у підвалах закритих,
А чобіт ворожий топтався по квітах...
Хтось Богу молився за брата, за тата.
Хтось сина свого проводжав воювати.
Хтось слізно хрестив чоловіка у спину,
А хтось малював в чорних фарбах картину.
Хтось все необхідне складав для потреби,
Тому, хто не бачив ні сонця, ні неба.
Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні,
Свій краєць, чужому синочку і доні.
Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито,
А хтось в полі сіяв пшеницю і жито.
Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі.
Хтось п’яту добу на ногах у лікарні..
Витягував з пащі смертельної долю
Того, хто боровся за віру і волю.
За нашу любов до чарівного краю,
Бо кращого в цілому світі немає..!

Прийде перемога і згине навіки
Ворожий народ. Безіменний, безликий.
Гонимий він світом буде звідусюди.
І з часом, такого народу не буде.
Бо хто йде з війною на вільну країну
Той сам від ненависті своєї загине..!

Л. Григоренко.

26/12/2022

Українське Різдво-2022... Церква в Бахмуті 💔

📷 Фото: Daphne Wesdorp

17/09/2022

Хто цю жону увидит у Плаю -женіт ї ! Лиш гриби нам місит !😎

16/09/2022