Хорунжі Любарта

Хорунжі Любарта Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Хорунжі Любарта, Martial Arts School, Novovolynsk.

«Я не є приятелем гомінких слів», — казав про себе Євген Коновалець. Цими днями останки Полковника повернулися на землю,...
16/08/2026

«Я не є приятелем гомінких слів», — казав про себе Євген Коновалець. Цими днями останки Полковника повернулися на землю, яку він був змушений покинути понад 100 років тому.

«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», — ці слова Коновальця завжди на часі. Як питання до кожного з нас: ким ми стаємо, коли країна проходить через війну?

Хорунжі «Любарта» провели для особового складу бойових підрозділів, рекрутів бригади та луцького гарнізону серію лекцій про командира Січових стрільців, засновника Української військової організації та першого голову ОУН.

Говорили передусім про вибір, який Коновалець зробив після поразки Української революції 1917–1921 років. Коли здавалося, що боротьба програна, він не поставив на ній крапку. Наступні два десятиліття Полковник працював над тим, щоб українці перестали бути лише населенням на своїй землі й стали нацією, здатною вибороти та втримати власну державу.

Він розумів: армія без держави не має достатнього ґрунту, а держава без готового її захищати суспільства — не має майбутнього.

Коли зараз Коновалець повертається до Києва — це означає, що наші мертві тримають лінію у вирішальній битві тієї самої війни, яка триває століття. Його чин нагадує: боротьба відбувається і на полі бою, і у свідомості, у цінностях, у здатності не зневірюватися після втрат і продовжувати робити свою справу.

«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії». Коновалець обрав бути творцем. Навіть тоді, коли перемога не була гарантована і навіть коли здавалося, що для неї вже немає часу.

У 1938 році його вбив радянський агент у Роттердамі. Для совєтів Коновалець був небезпечним саме тому, що залишався організатором українського руху й людиною з незаперечним авторитетом.

Але питання залишилося тим самим: бути творцями чи жертвами історії?

Відповідь на нього дають ті, хто тримає зброю, навчається, готується і продовжує боротьбу.

#Любарт #Коновалець

Разом виховуємо тих, хто захищатиме Україну. З таким сенсом хорунжі бригади «Любарт» співпрацюють на вишколах з Молодіжн...
04/08/2026

Разом виховуємо тих, хто захищатиме Україну. З таким сенсом хорунжі бригади «Любарт» співпрацюють на вишколах з Молодіжним Націоналістичним Конгресом.

Цього літа «Любарт» та МНК працювали під час таборів «Підпілля» ім. Ореста Васкула на Київщині, «Лисоня» ім. Івана Гавдиди на Тернопіллі та «Стежина Нескорених ім. Олександра «Шелеста» Міненка» у Карпатах. Такі вишколи формують покоління молодих українців, готових брати відповідальність за свою націю та державу.

На «Підпіллі» інструктори бригади проводили заняття з тактичної і вогневої підготовки, роботи в команді та ділилися власним бойовим досвідом. Таке спілкування допомагає молоді краще зрозуміти ціну свободи, усвідомити, що патріотизм — це щоденна праця, а не лише красиві слова.

На вишколі біля гори Лисоня хорунжий Кор провів гутірки про генезу пропаганди РФ та історію гасла «Слава Україні!». На «Стежині Нескорених» друг Тюр провів заняття з такмеду, а хорунжий Лис на гутірці «Тяглість боротьби» нагадав учасникам вишколу, що війна для України почалася навіть не у 2014 році. Росія століттями намагалася знищити все українське, а Сили оборони нині продовжують боротьбу, яку в різні часи вели попередні покоління українців.

Співпраця між бригадою та МНК є природним продовженням спільної справи — виховання людей, які готові служити Україні. Такі вишколи — це можливість передати досвід молоді, підтримати зв'язок між армією та суспільством, показати, що захист держави починається з характеру, дисципліни, знань і правильних цінностей.

#Любарт #МНК

Вовчак — місце, де народжується характер. В урочищі на Волині історія знову перетворилася на досвід, а молодь — на сильн...
13/07/2026

Вовчак — місце, де народжується характер. В урочищі на Волині історія знову перетворилася на досвід, а молодь — на сильну команду однодумців. На Вовчаку прогримів WISHKILL — п'ять насичених тренуваннями днів у польових умовах.

У 1940-х рр. тут формувалися перші повстанські відділи УПА та діяла легендарна «Волинська Січ», а під час повномасштабного вторгнення інструктори бригади «Любарт» об'єднали 70 юнаків і дівчат з різних куточків України.

WISHKILL на Вовчаку — це фізичні тренування, навчання тактиці та вогневій підготовці, тактичній медицині, інженерно-саперній справі, топографії.

Звична картинка дня на вишколі: одне відділення працює з безпілотними літальними апаратами, інше — на такмеді, третє — на вогневому рубежі, а четверте — на лекції з хорунжими «Любарта».

Через кілька годин хлопці і дівчата вже керують наземними роботизованими комплексами, долають смугу перешкод, грають у страйкбол і вивчають основи ножового бою та самозахисту. Наскрізна ідея: робота в команді, підтримка побратимів і швидке ухвалення рішень.

Було непросто: спека, постійний темп, втома та необхідність виходити із зони комфорту стали справжнім випробуванням для кожного. Але саме такі труднощі загартовують характер і вчать не здаватися.

Важливою частиною програми стали лекції з історії України та визвольної боротьби. Саме тому до вишколу долучилася Хорунжа служба бригади «Любарт». Її місія — формувати світогляд українського воїна та громадянина. Сила армії починається із сили переконань, а воїн має знати не лише, як воювати, а й за що він бореться.

Завершився вишкіл нічною містерією та урочистим нагородженням відзнаками. Найактивніші учасники й організатори отримали від хорунжих коїни Хорунжої служби, книги та металеві таблички з «Молитвою українського воїна» — як символ честі, відповідальності та продовження української воїнської традиції.

«Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму!», — ці рядки з Молитви особливо урочисто пролунали у ніч закриття WISHKILL на Вовчаку.

#Любарт

Вишкіл, що формує покоління переможців, відбувся на початку липня в урочищі Вовчак — особливому місці української історі...
10/07/2026

Вишкіл, що формує покоління переможців, відбувся на початку липня в урочищі Вовчак — особливому місці української історії.

Саме тут формувалися перші повстанські відділи Української повстанської армії та діяла легендарна «Волинська Січ». Сьогодні Вовчак є місцем, де історія стає джерелом сили та мотивації.

Молодіжний вишкіл організував та очолив військовослужбовець бригади «Любарт» друг Тюр. Участь у ньому взяли 70 юнаків і дівчат, які протягом кількох днів випробовували себе, здобували нові знання та навички.

До проведення занять долучилися інструктори бригади «Любарт». Програма поєднувала військову, спортивну й світоглядну підготовку. Учасники опановували тактику та вогневу підготовку, тактичну медицину, інженерно-саперну справу, топографію, знайомилися з основами роботи з БПЛА та наземними роботизованими комплексами, удосконалювали фізичну форму, вчилися туристичним навичкам та життю в польових умовах. Програма включала страйкбол, основи ножового бою, самозахисту, бугуртні тренування.

Окреме місце у вишколі посіла ідейно-виховна складова, яку забезпечили хорунжі «Любарта». Вони провели чотири гутірки, присвячені Молитві українського націоналіста, найвизначнішим битвам українців із московитами, історії Української повстанської армії та української державності ХХ–ХХІ століть. Спілкування з хорунжими допомогло молоді глибше зрозуміти тяглість української визвольної боротьби та усвідомити, що сучасна війна є продовженням багатовікового протистояння з московитами.

Хорунжі також долучилися до проведення нічної містерії, яка стала одним із найемоційніших моментів вишколу, та взяли участь у церемонії нагородження. Найактивніші учасники й організатори отримали пам'ятні коіни, книги та металеві таблички з «Молитвою українського воїна» як символи честі, відповідальності та вірності українській справі.

На таких вишколах формується характер, загартовується воля та виховується покоління українців, готових продовжувати боротьбу за сильну Україну, а традиція воїнства знаходить своє продовження у новому поколінні.

#Любарт

30 червня виповнюється 119 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головно...
30/06/2026

30 червня виповнюється 119 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА.

Він жив у Львові та загинув на Білогорщі. Музей Шухевича був зруйнований внаслідок падіння уламків російського безпілотника 1 січня 2024 року.

Роман жив у Львові з бабусею та вчився в академічній гімназії. Свого часу кімнату в сім’ї винаймав полковник Євген Коновалець. Шухевич займався спортом та музикою й виступав з братом на сцені Львівської опери.

Поляки заарештували Романа через проукраїнську діяльність як учасника Організації українських націоналістів. Після звільнення йому було складно знайти роботу, тому Шухевич заснував одну з перших українських рекламних агенцій в Галичині.

Шухевич брав харизмою і своїми ідеями, був генератором ідей і, можна сказати, піар-менеджером. Агенція була легальним прикриттям для діяльності ОУН. Учасники організації працювали там після арештів, а частину прибутку віддавали на потреби підпілля.

У 1939-му Роман Шухевич — один із командирів «Карпатської Січі», учасник боїв за Закарпаття проти угорських окупантів. У роки Другої світової очолив батальйон «Нахтігаль», який 30 червня 1941 р. підтримав проголошення Акту відновлення Української державності у Львові.

У 1942 році Шухевич створив та очолив Українську повстанську армію. Одне з найвідоміших псевдо Романа Шухевича — «Тарас Чупринка». У повоєнні роки Роман Шухевич переховувався та продовжував керувати повстанським рухом із підпілля. Він хворів на артрит і мав проблеми з артеріальним тиском і серцем.

Вранці 5 березня 1950 року радянські спецслужби штурмували криївку Шухевича. До операції залучили понад 700 бійців. У нерівному бою генерал-хорунжому УПА вдалося поранити одного з них, але щоби не потрапити живим до рук ворога, він вистрелив собі в голову.

Роман Шухевич прожив 42 роки, у нього залишилася дружина Наталка та двоє дітей. Донька Марія на той момент була в дитячому будинку в Донецьку і росла, не знаючи про свого батька. Син Юрко втік із дитбудинку та знайшов батька, але незабаром його ув'язнила радянська влада.

135 років тому — 14 червня 1891 року — народився Євген Коновалець — полковник Армії УНР, командир її найбоєздатнішої час...
14/06/2026

135 років тому — 14 червня 1891 року — народився Євген Коновалець — полковник Армії УНР, командир її найбоєздатнішої частини — Січових стрільців, засновник Української військової організації та перший голова ОУН.

Він присвятив життя створенню незалежної Української держави. Коновальцю належать такі слова: «Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».

Ще студентом Євген долучився до українського національного руху, боровся з москвофільством, відкривав осередки «Просвіти» та «Сокола».

Під час Першої світової війни потрапив у російський полон, але після революції 1917 року втік до Києва, де став одним із творців Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців — майбутньої еліти Армії УНР.

Під проводом Коновальця Січові стрільці боролися проти більшовицького заколоту на заводі «Арсенал» у Києві та наступу росіян, брали участь у звільненні Києва. Коновалець відмовився від високих політичних посад та залишився військовим командиром.

Після окупації України полковник не склав зброї. В еміграції він створив Українську військову організацію, а згодом очолив Організацію українських націоналістів.

Його метою було об'єднати українців навколо ідеї відновлення незалежної держави та підготувати нове покоління борців. УВО та ОУН розгорнули активну дипломатичну діяльність у Європі, шукаючи союзників України.

Москва боялася Коновальця. Кремль розумів, що полковник є одним із найнебезпечніших противників радянського режиму. Він пережив кілька замахів.

23 травня 1938 року агент НКВС убив Коновальця в Роттердамі, передавши вибухівку, замасковану під коробку цукерок. Навіть смерть провідника ОУН не змогла зупинити український визвольний рух.

Євген Коновалець одним із перших зрозумів: російський імперіалізм не зупиниться сам, а незалежність потребує сильної армії, єдності суспільства та готовності до тривалої боротьби.

Свободу здобувають і захищають поколіннями. Шлях, який він розпочав понад століття тому, продовжують сучасні захисники України.

23 травня українці вшановують пам’ять героїв, які поклали життя в боротьбі за волю та незалежність.Історія Дня Героїв по...
23/05/2026

23 травня українці вшановують пам’ять героїв, які поклали життя в боротьбі за волю та незалежність.

Історія Дня Героїв починається з квітня 1941 року. У постанові Другого Великого збору ОУН йшлося про «обов’язуючі організаційні свята». Серед них було й Свято Героїв революції — 23 травня.

У День Героїв згадують лицарів Русі, козаків, січових стрільців, вояків УНР і ЗУНР, бійців УПА та сучасних захисників.

Дату 23 травня обрали не випадково. 3 травня 1924 року за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 травня 1938 року та 25 травня 1926 року радянські агенти вбили лідерів українського визвольного руху — Євгена Коновальця та Симона Петлюру.

День Героїв під час та після Другої світової війни відзначали члени ОУН і бійці УПА. Відбувалися закриті зібрання-сходини. Кімнату, в якій проходили святкові заходи, прикрашали прапорами та портретами Міхновського, Коновальця і Петлюри.

Церемоніал передбачав вшанування пам’яті полеглих, зачитування наказу командира, виголошення промов та складання присяги новими членами організації.

Де це було можливо, проводили масові зібрання. Біля могил місцевих героїв збиралися люди, співали гімн України та гімн ОУН «Зродились ми великої години», виголошували промови.

Увечері запалювали смолоскипи, а біля могил чатувала почесна варта. Особливого значення цей день набув у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції.

Після відновлення незалежності свято почало набувати популярності. Нині воно не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає від початку війни за незалежність України.

На жаль, протягом 12 років пантеон героїв, які віддали життя за Україну, поповнюється щодня.

#Любарт #Дніпро #історія

Сучасна війна — це вже війна швидкості рішень, технологій та здатності суспільства змінюватися разом із полем бою. Ми жи...
22/05/2026

Сучасна війна — це вже війна швидкості рішень, технологій та здатності суспільства змінюватися разом із полем бою. Ми живемо в епоху нової мілітарної революції, де перевагу отримує не лише той, хто має більше ресурсів, а той, хто швидше адаптується до технологічних змін.

Про це розповів на гостьовій лекції офіцер Хорунжої служби 20 БрОП «Любарт» 1 КНГУ «Азов» майор Костянтин Колесников («Легат») в Університеті митної справи і фінансів у Дніпрі. Його виступ мав назву «На порозі мілітарної революції: війна, соціальні зрушення, технологічні прориви».

Йшлося про те, як технології, нова зброя, тактика та соціальні зміни протягом історії змінювали характер воєн і впливали на розвиток держав та цивілізацій. Окрему увагу приділили нинішній «дроновій революції». Сучасна війна дедалі більше спирається на безпілотні системи, штучний інтелект, автоматизоване управління боєм, роботизовану логістику, перенесення бойових дій у повітряний, морський та космічний простір.

Друг Легат запропонував власну періодизацію мілітарних революцій — від античності до сучасності.

Також на лекції йшлося про майбутню архітектуру безпеки у Східній Європі, роль партнерів України та перспективи руйнування російської імперської моделі як головного джерела нестабільності в регіоні.

#Любарт #Дніпро

Деколонізація України триває. Це не лише про перейменування вулиць чи демонтаж пам’ятників, а й боротьба за власний істо...
20/05/2026

Деколонізація України триває. Це не лише про перейменування вулиць чи демонтаж пам’ятників, а й боротьба за власний історичний погляд, політичну суб’єктність і право українців формувати власне майбутнє без імперських міфів.

Офіцер Хорунжої служби 20 БрОП «Любарт» 1 КНГУ «Азов» майор Костянтин Колесников взяв участь у Всеукраїнській міждисциплінарній науково-практичній конференції «UA: Деколонізація – переосмислення минулого, творення майбутнього» у Дніпрі. Її організували міська влада та Придніпровська державна академія будівництва та архітектури.

Друг Легат представив доповідь «Ранньомодерні українські інтелектуали між імперським і національним проєктами». У виступі йшлося про роль українських мислителів XVII–XVIII століть у формуванні ідеології російської імперії, механізми культурного та політичного поглинання України, а також про природу імперської державності на росії. Окрему увагу доповідач приділив можливим сценаріям дезінтеграції рф та викликам, які постають перед Україною у процесі деколонізації.

#Любарт #Дніпро #деколонізація

8 травня в Україні та більшості країн Європи — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, коли вшано...
08/05/2026

8 травня в Україні та більшості країн Європи — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, коли вшановують мільйони загиблих та нагадують про ціну війни. А 9 травня Україна святкує День Європи.

Вшанування жертв війни відповідає розумінню війни як трагедії, а не приводу для тріумфу.

Натомість 9 травня в росії перетворене на політизований культ — так зване «побєдобєсіє», де пам’ять підмінена пропагандою.
Різниця в датах має історичне пояснення. Акт капітуляції нацистської Німеччини був підписаний увечері 8 травня 1945 року в Берліні.
За центральноєвропейським часом це ще було 8 травня, тому саме цей день став у Європі символом завершення війни. У Москві через різницю в часі вже настало 9 травня — саме тому в СРСР закріпилася інша дата.

У «совку» 9 травня довгий час не було святом: після 1947 року його навіть зробили робочим днем. Лише у 1965 році, за правління Брежнєва, почалося формування культу «великої перемоги» — із парадами, героїзацією армії та забуттям складних тем війни, таких як репресії і злочини режиму.

Путінська росія зробила наратив «дєди воєвалі» центральним елементом державної ідеології. Кремль націоналізував перемогу над нацизмом, заявивши про визначальну роль росіян. У 2010 році путін заявив, що «найбільші втрати у Великій Вітчизняній війні зазнала саме РСФСР і війну виграно за рахунок людських та індустріальних ресурсів РФ». Це була відлікова точка росту рашизму і створення нової квазірелігії. «9 мая» перетворилося на інструмент мобілізації суспільства, виправдання агресії та формування образу «вічної війни з ворогами».

Яка дата «правильніша»? З історичної точки зору обидві пов’язані з однією подією — капітуляцією Німеччини. Але її значення принципово різне.
Підхід України та Європи — це про пам’ять, людяність та уроки історії. Російський — про міф і політичну маніпуляцію, які дозволяють легітимізувати владу, виправдовувати сучасні війни та формувати образ «обложеної фортеці». Поки суспільство живе в минулому тріумфі, ним легше керувати в теперішньому.

Навесні 2026 року ми стаємо свідками логічного завершення чергової російської історичної ілюзії. Країна, яка століттями будувала власну ідентичність на культі мілітарної всемогутності, опинилася заручником страхів ленінградського пенсіонера. Парад-символ сили перетворюється на символ безпорадності, адже замість танків світ обговорює маршрути українських БПЛА і глибину бункера путіна.

#Любарт #8травня #9мая #історія #ДругаСвітова

Address

Novovolynsk

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Хорунжі Любарта posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category