23/05/2026
23 травня українці вшановують пам’ять героїв, які поклали життя в боротьбі за волю та незалежність.
Історія Дня Героїв починається з квітня 1941 року. У постанові Другого Великого збору ОУН йшлося про «обов’язуючі організаційні свята». Серед них було й Свято Героїв революції — 23 травня.
У День Героїв згадують лицарів Русі, козаків, січових стрільців, вояків УНР і ЗУНР, бійців УПА та сучасних захисників.
Дату 23 травня обрали не випадково. 3 травня 1924 року за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 травня 1938 року та 25 травня 1926 року радянські агенти вбили лідерів українського визвольного руху — Євгена Коновальця та Симона Петлюру.
День Героїв під час та після Другої світової війни відзначали члени ОУН і бійці УПА. Відбувалися закриті зібрання-сходини. Кімнату, в якій проходили святкові заходи, прикрашали прапорами та портретами Міхновського, Коновальця і Петлюри.
Церемоніал передбачав вшанування пам’яті полеглих, зачитування наказу командира, виголошення промов та складання присяги новими членами організації.
Де це було можливо, проводили масові зібрання. Біля могил місцевих героїв збиралися люди, співали гімн України та гімн ОУН «Зродились ми великої години», виголошували промови.
Увечері запалювали смолоскипи, а біля могил чатувала почесна варта. Особливого значення цей день набув у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції.
Після відновлення незалежності свято почало набувати популярності. Нині воно не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає від початку війни за незалежність України.
На жаль, протягом 12 років пантеон героїв, які віддали життя за Україну, поповнюється щодня.
#Любарт #Дніпро #історія
