11/02/2022
Не (с)тільки самозахист.
Чому можна навчитись у секції самозахисту? Лише «поставити удар» та постояти за себе? При поверхневому погляді може здатись і так, але давайте пірнемо глибше – як саме бойові мистецтва розвивають людину комплексно.
1. Як не дивно, перш за все в Urban Defence ми вчимось робити так, щоб до бійки не доходило. Якщо дійшло до конфлікту і вам потрібно застосовувати силу – це вже завідомо програшна тактика. Ну уявіть собі якогось розробника С++, до котрого на вулиці “докліпались”, і він встряг у бійку, і нехай навіть переміг. Йому ж потім тими травмованими руцями код буде ніяк писати! Крім того, бійка може мати й юридичні наслідки, і не факт, що все обернеться на нашу користь.
Тому на тренуваннях ми вчимося робити так, щоб до фізичних конфліктів не доходило. Вчимося вибудовувати «Три кола уваги»:
а) Контролювати і оцінювати навколишній простір на предмет небезпек – природних чи штучних;
б) Завчасно помічати небезпеку і уникати її. Моделювати свої дії та будувати маршрути руху так, щоб у нас не виникало непотрібних конфліктів;
в) В разі, якщо не спрацювали п 1 та 2, і конфлікт відбувся – не вестись на дії агресора, не дати себе втягнути у бійку. Гасити конфлікт на рівні розмов, а не кулаків. Уникати фізичних дій, поки не вичерпані інші можливості – наприклад, забризкати агресора з газового балончика набагато безпечніше за наслідками, ніж побити його до стану напівсвідомості. Якщо все це не спрацьовує, то вже тоді діяти рішуче та впевнено – так, як навчилися на тренуваннях.
Як ці вміння переносяться у повсякденне життя? Людина починає краще помічати ризики, будь вони фізичні, фінансові чи емоційні. Стає легше утримувати внутрішню рівновагу та “згладжувати” конфлікти з близькими, колегами чи таксистами, які слухають «блатняк» на повну гучність.
2. Протилежна першому пункту навичка – напрацювання конструктивної конфліктності. Фізичний конфлікт чи психологічний – нам завжди потрібно вміти відстоювати свої кордони. Не боятись нанести удар, не боятись його і отримати. Через спарингові вправи на тренуваннях ми моделюємо різні варіанти конфліктів – проти одного опонента, двох, робота на різних рівнях (ногами та руками), зі зброєю та проти зброї, з психологічним пресингом чи часовими обмеженнями. Так людина звикає до адреналіну, перетворює шок та розгубленість у конструктивну агресію та запал.
Як це змінює життя поза залом? Людина стає більш впевненою, сміливо відстоює свої кордони, доводить свою точку зору. Формується внутрішній стержень, характер, який з часом починають помічати інші. Людина стає психологічно “більшою” та цілеспрямованішю.
3. Наступне – фізична підготовка. І ми говоримо зовсім не про об’єм біцепсів – залишимо це для бодібілдерів. На наших тренуваннях людина стає більш витривалою, сильною, гнучкою та спритною. Розвивається фізично-кінестетичний інтелект – вміння відчувати та координувати своє тіло.
Прямо зараз, сидячи, проведіть простий експримент. Зіжміть руки в кулаки, одним із них робіть оберти вліво чи вправо, інший – стискайте та розтискайте, а однією зі стоп рухайте вниз та вгору. Ви можете відчути, що це геть непросто, та потребує правильної координації рухів.
На заняттях ми вчимося правильно володіти своїм тілом та виходити за рамки стандартних рухових шаблонів. Таким чином напрацьовуються нові нейронні зв’язки та розвивається мозок. Це проявляється і у буденному житті. Аналогічно до напрацювання нових рухів, людина може почати мислити інакше – більш ефективно, складно, стратегічно. І так само, як ми долаємо внутрішні бар’єри на тренуваннях, ми починаємо і краще робити це у житті.
Це лише вершина айсбергу, деякі аспекти, які отримує людина при правильному підході до вивчення бойових мистецтв. А які переваги помічали ви? Пропонуємо обговорити в коментарях.
