03/08/2025
Знаєте… це боляче. Це злить.
Боляче усвідомлювати, що так багато людей залишаються байдужими.
Коли починалася війна — ніхто з тих, хто йшов на фронт, не думав про власну безпеку. Вони йшли, щоб захистити рідних, дім, землю. Вони йшли без вагань.
А коли трапляється найстрашніше — надто часто ті, заради кого вони поклали життя, відвертаються. З часом більшість стає «не для війни», хтось каже: «Не збираюся вмирати за депутатів», інші просто виїжджають і забувають… забувають, на якій землі народилися, скільки душ у ній спочиває.
Наша земля тепер безцінна. Бо в ній — стільки непрожитих життів. Стільки болю, стільки ненависті й любові водночас.
А люди далі кажуть: «Не можу постійно про це думати, у мене депресія».
А що казати тим, чиї рідні щодня боронять наш сон? Тим, чиї кохані вже ніколи не скажуть «кохаю»? Тим, хто залишився сиротою? Чиї діти загинули, так і не встигнувши подарувати світові власних дітей?..
Найменше, що ви можете зробити — поважати цих людей. Усіх, без винятку.
І підпис під петицією — це не просто формальність. Це ваше «Я пам’ятаю». Це ваше «Мені не байдуже».
Якщо ви цього не робите — це не брак часу. Це лінь.
Повірте, якби біда торкнулася особисто вас, ви б знайшли спосіб і підписати, і підтримати.
Тож не лінуйтеся.
Підписуйте петиції. Питайте, як це зробити. У будь-якому відділенні банку вам допоможуть за кілька хвилин. І ви вже будете вміти робити маленький, але дуже важливий крок.
Крок до вшанування Героїв
