24/05/2021
ІСТОРІЯ ОДНОГО ІНФАРКТУ (мого)
Зима і весна видались важкі для мене цього року: на профілактичному медичному огляді в мене діагностували предінфаркт (неповна блокада ніжки пучка Гіпса). Важко передати словами, що довелось пережити. Основною емоцією була розгубленість: я чудово почувалась, мої тренування проходили чудово, а лікарі вказували на місце в палаті і на неминучий інфаркт.
Я консультувалась у різних лікарів. Додаткові методи діагностики (УЗД) показували здорове серце,але лікарі розводили руками і за результатами ЕКГ підтверджували попередній діагноз - передінфаркт.
В якийсь момент я навіть здалась - емоційний стан пригнічення взяв верх над фізичним тілом. Я відчувала стрес, порушився сон. І мені здається, в цей момент я, як ніколи, була насправді близькою до інфаркту.
..і я відпустила ситуацію. Повернулась до попереднього формату свого життя, і більше того - вперше за тривалий час поїхала на курорт. На курорті активно займалась спортом (мозолі ж ви бачили в сторіс?) і практично забула за діагноз, що так лякав. Але діти нагадали, точніше - зять, що зателефонував і висунув припущення, своє бачення, що ж відбулось з моїм серцем.
Виявляється, відхилення на ЕКГ у стані спокою у тренованого, спортивного серця насправді неможливо відрізнити від гострого серцевого нападу. Про це є навіть роз’яснення в літературі (в спортивній, не медичній, як виявилось).
Дякую, інфаркте, який не відбувся - ти навчим мене ще більше довіряти власним відчуттям!
На фото: щаслива я після серії тренувань з
