СЕЛО ТЕКУЧА – КОЛИСКА ЧЕМПІОНІВ
В селі Текучі півні треті
Кричать: вставати вже пора!
Там спить Терезія Феретті,
Пія ІХ-го сестра.
Вона встає. Гуцули косять....
І чути, як бринить коса,
Як дзвони в Римі день підносять,
Крильми торкають небеса.
Батьки — в Іспанії. Болюча
Любов горить, як тайний встид.
А син встає, встає й Текуча,
За Рим дорожча й за Мадрид.
Дмитро Павличко
На Івано-Франківщині, у
зеленому передгір’ї Карпат, серед смерек, ялин та буків розкинулося мальовниче село Текуча. У самісінькому серці села постає давня гуцульська церква Пресвятої Трійці. Біля її підніжжя – кам’яний хрест, під яким вічним сном спить сестра Папи Римського графиня Марія Мастай де Феретті. З нею одружився і привіз сюди наполеонівський легіонер ротмістр Стрільбицький. Його рід походив від ловчого Данила, якому князь Лев Галицький подарував село Стрільбичі, що під Старим Самбором.
Місцеві краєзнавці дослідили, що, складаючи заповіт, батько графині Франциск Феретті відмовив єдиній доньці у праві на спадок, мотивуючи це тим, що Марія побралася з чужинцем. Величезні родинні статки перейшли до сина Джованні Мастай де Феретті (Пій IX), який уже тоді обіймав сан кардинала. Можливо, саме фамільна фінансова підтримка сприяла тому, що 1846 року, маючи всього 54 роки від роду, він був обраний главою католицької церкви.
Марія та Іван Стрільбицькі прибули після вінчання до Парижа, звідтіля до Гамбурга, а далі на рідну галицьку Іванову землю. У Марії народився первісток Іван, який згодом успадкував потяг до священицтва від діда. Закінчивши теологічні студії, отримав далеке приходство у селі Текуча, що входило тоді до Коломийської округи (тепер Косівський район). Новий панотець Іван, син Івана Стрільбицького, зі своєю дружиною і матір’ю графинею Марією стали жити у селі, де згодом почала зводитися нова дерев’яна церква Пресвятої Трійці (1832-1833).
Селом Текуча зі стрімких схилів, вкритих густим лісом, протікають річки Плішава та Варіятка. Серед такої краси, з багатовіковою історією, по-особливому живеться, дихається, мріється. Тож не дивно, що на цій землі народжуються такі сильні, витривалі, завзяті, наполегливі люди, як, наприклад, майстер спорту міжнародного класу, дворазовий чемпіон світу, чотириразовий призер світових універсіад, директор Яблунівської ДЮСШ «Соколята» в 2006-2012 році, голова федерації лижного спорту України Івано-Франківської області з 2003-2014 рік, перший гуцул, який брав участь у лижному спорті на Олімпійських іграх (Японія, 1998 р.) Микола Попович.
У садибі Миколи Поповича можна проводити екскурсії – стільки тут виробів з деревини, обробляти та різьбити яку стало для господаря улюбленим хобі. В хатині є цілий набір справжнього чемпіона – тренажери, мати, гантелі, на подвір’ї – басейн, мішень для стрільби з лука, а головне — на цьому знарядді займаються юні вихованці тренера. Серед них є вже досить знакові постаті в українському спорті – чотири чемпіона України: Андрій Вольський, Турлуківська Надія, Лесюк Тарас, Романчиш Владислав.
пртягом 15 років відбувалися турніри з міні-футболу, організатором якого є Микола Попович. За його сприяння найкращі спортсмени-аматори з навколишніх сіл – Стопчатова, Верхнього і Нижнього Березова, Текучі, Лючки, Яблунева та інших мали змогу позмагатися за Кубок чемпіонів та грошові винагороди.
Садиба Миколи Поповича стала справжнім витвором мистецтв. Особливо привабює відпочинок сімей, спортсменів, шанувальників зеленого туризму та людей, які підтримують здоровий спосіб життя. Для багатьох воно є найулюбленішим місцем, найближчим до справжньої живої природи, у господарстві є косулі, кабанчик, кролик, морська свинка, білки, собака. Краса, яка може стати ближчою для кожного.
