07/06/2023
20 травня 2018 року. Мілан громить у останньому турі чемпіонату Фіорентину 5-1, Патрік Кутроне робить дубль, а капітан Леонардо Бонуччі в останнє виходить на поле у футболці Мілана. На такій мажорній ноті закінчується черговий невдалий сезон россонері. Мілан займає шосте місце і вп’яте поспіль не потрапляє у Лігу чемпіонів. Китайська епоха закінчується, не встигнувши розпочатися і влітку 18-го року клуб переходить до рук американського хедж-фонду Елліот. Разом з ними приходить новий спортивний директор – бразильский екс-гравець Мілану Леонардо. Новий спортдир витрачає купу грошей, проводячи амбітну трансферну кампанію – Ігуаін, Кальдара, Лаксальт, Кастільєхо і Бакайоко. Ще через півроку викидає 70+ мільйонів на Лукаса Пакета і Кшиштофа Пентека. Як ми знаємо тепер, жоден з цих гравців або не заграв зовсім, або не заграв на свої гроші(як Кастільєхо). Але одне таке надважливе кадрове рішення Леонардо таки прийняв, за що йому можна вибачити всі інші промахи. Він повернув у клуб свого колишнього партнера по Мілану, і просто футболіста №1 в історії Мілану – Паоло Мальдіні. Легендарний капітан і рекордсмен россонері став помічником Леонардо. І коли через рік свого невдалого перебування у Мілані(червоночорні знов пролітаіли повз ЛЧ) Леонардо знов залишив клуб, то його змінив Паоло Мальдіні. Отож фіксуємо цю точку. Мілан не виходить в ЛЧ шість років поспіль, перебуває в величезних боргах, що наробили Берлусконі, за часів китайців Мірабеллі, і за рік американців – Леонардо. Над Міланом висить меч ФФП від УЄФА. А європейські вболівальники вже забули про Мілан. Через борги клуб вимушений серйозно економити. Мальдіні вимушений працювати зі скромним бюджетом, але давати при цьому високі результати( а це потрапляння в ту ж ЛЧ).
Переносимося на чотири роки вперед. Мілан третій сезон поспіль виходить в Лігу чемпіонів, доходить до півфіналу ЛЧ, вперше за 11 років здобуває скудетто, а його гравці повертаються у список номінантів на Золотий м’яч. На відміну від перших років свого правління, всі ключові гравці клубу мають довгострокові контракти, а фінансове становище клубу кардинально змінилося в кращу сторону. Мальдіні теж мав провальні трансфери(особливо в останній рік), але він привів в клуб Тео Ернандеса, Раффаеля Лєау, повернув Златана(важливу роль відіграв інший невоспіваний герой –Бобан), Беннасера, К’яєра, Ребича, Меньяна, Тоналі, Калюлю, Томорі, Тшау, Жиру. Думаю, що такі результати за чотири роки можна назвати надстрімким злетом. Мальдіні, як і в часи, коли був футболістом, знов підняв Мілан на вершину футбольного Олімпу! Вболівальники знов мають змогу небезпідставно мріяти!
Тепер же через розбіжність поглядів з новим власником Мілана на стратегію розвитку клубу Паоло йде з команди. Можливо, час покаже, що це був правильний крок пана Кардінале, і Мілан продовжить здобувати нові важливі перемоги і трофеї, цього ми не знаємо. Але щиро будемо на це сподіватися. А от що ми знаємо напевно, що без Мальдіні на чолі не було б тих здобутків, тих радісних днів, коли ми всім українським фан-клубом( як сотні інших фан-клубів по всьому світі) збиралися на останній матч сезону-21 проти Аталанти і святкували вихід в ЛЧ. Коли ми святкували скудетто-22, перебуваючи або закордоном, або у бомбосховищах, або в своїй темній квартирі, або ж взагалі в бліндажах та «учєбках», під звуки сирен і вибухів відволікалися від страшної буденності. А ще у 23-му році Паоло Мальдіні вийшов на відеозв’язок з нашим українським фан-клубом, чим підніс любов і повагу до себе на ще вищий рівень(хоча, здавалося б, куди ще вище?)
Де б Мальдіні не був, і ким не працював, його зв’язок з Міланом не можливо перервати, а любов людей по всьому світі – неможливо звільнити і видалити. І ми впевнені також, що історія робочих стосунків Мілана і Мальдіні ще не закінчена. Ну а зараз ми знов кажемо: «Grazie di tutto, Paolo! Grande capitano dei nostril cuori!»❤️🖤
