01/09/2024
В серпні гіди Mountain World вперше з 24 лютого були у великих горах.
Олександр Панченко, яки служить в ЗСУ, мав ввідпустку та з дружиною сходив на Арарат. А на минулому тижні Denis Peskov вже з комерційною групою сходив на Монблан. А раніше, в липні, під час штурмових дій загинув Євген Алещенко, і в мене не піднімається рука видалити його фото зі сторінки сайту де є перелік інструкторів...
Війна і гори, гори під час війни. Складне питання. Складніше ніж здається. З одного боку якы нафіг гори, коли країна у війні. Знаю, що є люди яким фотки гір в мене в стрічці ріжуть око. Я це розумію. Вже більше двох років я живу постійно переміщуючись між двома світами. Військовим та цивільним. Ще вдень я в полях, навколо мене війскові люди, військові розмови про те як найефективніше вбивати окупантів, та меньше втрачати своїх. А ввечері я повертаюсь в тилове місто Дніпро, де важко припаркуватись в центрі, чи пробитись до барної стійки. І ці контрасти мене буває також тригерять. Так то мене, хоча я і був в ямці над якою літає розпечене залізо, але це так, гастролі на війну, не рахується.
І відстань між цими двома світами тількі збільшуется. Є як є, і не вся країна залучена в боротьбу, не всі хто міг, пішли в армію, не всі хто може донатят. Не всі. Але, принаймі, я бачу, що в моїй бульбашці більшості не все одно. Хоч так.
Якось мені написала одна з тих, хто давно і багато ходить з нами. Вона запитала приблизно таке: «Міша, хочу на велику дорогу гору з іншою компанією, але ж можна за ці грощі купити мавік чи навіть два, що мені робити?». Тоді я відповів: «Їдь. Я знаю, що гори для тебе значать, знаю, що для тебе це спосіб відновити ресурс, а зараз - спосіб не схибитись, для тебе гори це не розкіш, а необхідність. Їдь!».
Хто мене читає давно, може пам'ятати, що я з самого початку казав, що ця війна надовго. Зараз важаю, що можливо і назавжди, на все життя. Бо і життя стали коротшими, і перемогу, справжну перемогу, а не якусь паузу, не дуже видно. Тому залишається просто жити. Тут і зараз. Так як можешь і так як дозволяешь собі сам. Хтось виришив, що він не може бути осторонь і пішов у військо, тому які тут вже гори. А хтось пішов через Тису. Кожен вибирає свій шлях, але має і розуміти, що в комплекті до шляху йде свій хрест, який нести доведеться.
Тому якщо ви можете і хочете піти в гори зараз – то йдіть. Йдіть, бо гори вам дають можливість рухатись далі. Йдіть, поки можете. Бо завтра може вже не бути можливості, або просто не бути того завтра.
Тому Mountain World ще якось жевряє, тому ми будемо намагатись провести якісь виїзди наступного року. Ще цього року може я вирвусь та зроблю ще один Южик, в січні буде Охос, який поведе Денис, бо має відстрочку через дітей та Игорь Жадан бо своє вже відслужив. Далі може Непал на весні, та кілька Монбланів, може і ще щось. Якщо вийде.
Бо треба жити.
