19/07/2026
Тренер…
19 липня в Україні офіційно відзначають День тренера і, мабуть, жоден допис не здатен передати всю ту любов, вдячність і повагу, яку ми відчуваємо до людей, що стоять за нашими перемогами.
У кожного з нас є свій перший тренер.
Той, хто вперше дав у руки м’яч, навчив не боятися помилок і показав, що таке команда.
А потім у житті з’являлися інші тренери — ті хто допомагав ставати сильнішими та впевненішими. Ті, хто вірив у нас навіть тоді, коли ми самі в себе не вірили.
У нашій команді працює не один тренер. І кожен із них колись був для когось тим самим першим тренером, який змінив чиєсь життя.
Діденко Віктор Дмитрович розпочинав свій шлях у селі Великомихайлівка, а Каряка Олександр Сергійович у селі Березове.
Сьогодні цих сіл майже не існує. Війна стерла їх із карти, але вона не здатна стерти пам’ять про людей, які там жили, тренували дітей і виховували майбутніх спортсменів. Упевнені, що дуже багато людей із теплом згадують свої тренування саме там💔
Часто кажуть, що робота тренера невидима. Адже глядач бачить лише фінальний свисток та медалі, але за кожною перемогою стоять тисячі годин у спортивному залі, зірваний голос, переживання, підтримка після поразок і щира радість за кожен, навіть найменший успіх своїх вихованців.
Скільки дітей пройшло через руки наших тренерів — порахувати неможливо. Але кожному з них вони залишили щось набагато важливіше за спортивні навички — характер, дисципліну, віру в себе і любов до волейболу.
Якщо ви зараз читаєте цей допис, напишіть кілька теплих слів про свого першого тренера. Повірте, для них це означає значно більше ніж здається,
бо минають роки, змінюються міста, команди й життя, але людина, яка колись навчила тебе не здаватися, назавжди залишається в серці.
Дякуємо кожному тренеру за терпіння, за силу, за віру в нас, за те, що ви виховуєте не лише спортсменів, а й людей!
Безмежно вас любимо🫶
З Днем тренера, найкращі!