14/05/2026
Дійсно легко сказати, що це була група мрії. Наша перша група, з якою ми почали водити людей на Лікійську стежку. Ми впевнено скажемо – нам щастить. Щирі, легкі, впевнені люди і, головне, всі на одній позитивній хвилі. Від початку і до кінця 🤞
Декілька фактів про нас на Лікійці:
1. На першій ночівлі ми зустріли диких кабанів. Ми їх не цікавили, а от вони нас – дуже
2. Хоч це був повноцінний похід із наметами, ми все одно знаходили класні місця з місцевою кухнею, душем із гарячою водою в кемпах або в самих місцевих жителів, магазинчиками з кока-колою (важливо) і майже всюди – зі свіжими фрешами.
3. Нашого гіда Юру побила коза, але головне що не групу 🤣
4. Ми встигали і купатися, і засмагати, і навіть залишилися з ночівлею на безлюдному пляжі
5. Придбали гітару, з якою тепер всюди 🎸
6. Смачно готували вечорами, пили чай під пісні Віки та грали в Крокодила
7. Юра знаходив неймовірні безлюдні місця, як він це робе - ми не знаємо 🙌
8. Також встигли обійти багато стародавніх локацій і, так би мовити, трохи окультурилися
9. В останній день ми заскочили на яхту й пливли чотири години. Це було афігєнне завершення походу. Слухали музику, нас пускали за штурвал, ми стрибали в Середземне море, плавали на сапах, пропливали повз затоплене місто. Нас навіть висаджували на берег, щоб дівчата могли купити собі місцеві намиста та в’язані сумки від місцевої жіночки, а далі знову в 🌊
Тому так, ми встигли все. І головне, без поспіху, це не менш важливо. Усе йшло так, як мало йти. А все тому, що Юра знає ці місця із заплющеними очима, а група – на абсолютній довірі 🤟
Отже питаємо, хто з нами в наступний тур? 🤌
