13/02/2026
https://www.facebook.com/share/181DR5Uzsu/
🇮🇹 Промова, яку почула вся Італія. І яку має почути світ.
У країні, що прийматиме Олімпійські ігри, сенатор Італії, віцепрезидент Комісії з прав людини Філіппо Сенсі вийшов до трибуни й сказав те, що давно мало бути сказано вголос.
Він назвав ганьбою рішення Міжнародного олімпійського комітету дискваліфікувати українського скелетоніста Владислава Гераскевича.
Не за допінг.
Не за порушення чесної гри.
А за… памʼять.
За шолом, на якому були зображені обличчя українських спортсменів — його друзів, колег, чемпіонів — убитих росією.
МОК заявив, що шолом «не відповідає регламенту».
І тоді Сенсі поставив запитання, від якого в залі запанувала тиша:
> Чи відповідає регламенту агресивна війна?
Чи існує для неї окремий технічний протокол?
Правильний кут падіння ракети?
Допустимий розмір вирви?
Спортсмен готується до Олімпіади роками.
Український спортсмен — тренується між сиренами, в укриттях, під новини про загиблих.
Він долає страх, втому, втрати.
І виходить на старт не лише за медаллю — за право існувати.
І його відсторонюють… за памʼять.
Бо памʼять — найнебезпечніша речовина. Її важко внести до списку заборонених. Але, схоже, дуже хочеться.
---
Сенатор назвав імена. Лише частину з понад 650 українських спортсменів, яких убила росія.
▪️ Євгеній Малишев, 19 років, біатлоніст — убитий у Харкові.
▪️ Марія Лебідь, 15 років — ракета в Дніпрі.
▪️ Дмитро Шарпар, 25 років, фігурист — загинув у Бахмуті.
▪️ Володимир Андрощук, 22 роки, легкоатлет — також Бахмут.
▪️ Дарʼя Курдель, 20 років — ракетний удар по Харкову.
▪️ Аліна Перегутова, 14 років — стояла з мамою в черзі за водою в Маріуполі.
▪️ Максим Галінічев, 22 роки, боксер — загинув, захищаючи Луганщину.
▪️ Вікторія Івашко, 9 років, дзюдоїстка — ракета в Києві.
▪️ Катерина Дьяченко, 11 років, гімнастка — авіаудар по Маріуполю.
▪️ Каріна Бакур, 17 років, чемпіонка світу з кікбоксингу — прикрила батька собою.
Ці обличчя Гераскевич хотів нести з собою на старт.
Щоб вони «змагалися» разом із ним.
Щоб їхня мрія не загинула разом із ними.
І саме за це його покарали.
Бо, виходить, обличчя вбитих спортсменів порушують правила.
А їхня відсутність на трасі — ні.
---
У своїй промові Сенсі сказав головне:
Олімпійський комітет втратив не спортсмена.
Він втратив найціннішу медаль — совість.
Спорт без памʼяті — це лише шоу.
Спорт без людяності — це декорація.
Спорт, який боїться правди, — це не про мир.
Олімпійський рух народився з ідеї честі, гідності та єдності.
Але сьогодні українські спортсмени змушені доводити не лише свою силу — а й право памʼятати своїх загиблих.
І якщо памʼять стає порушенням регламенту — значить, проблема не в шоломі.
Світ має це почути.
Бо мовчання — теж позиція.
А байдужість — теж вибір.
Памʼять не дискваліфікуєш.
І совість не внесеш до списку заборонених.
🇺🇦 Пам’ятаємо кожного.
І не дозволимо стерти їхні імена.
